Розлучення – коли доля закриває двері, вона відкриває вікно!

Існує жарт про те, що найпоширенішою причиною розлучень є шлюб. Розлучення – це однозначно нічого приємного. Але чи приємно жити з людиною, яка стала чужою? Щоб розпочати нову главу життя, потрібно закрити стару. З цієї статті ви дізнаєтеся, які юридичні кроки вам потрібно зробити для цього. Зокрема ви дізнаєтеся:

1. • Коли суд приймає рішення про розірвання шлюбу?

1. • Як зрада впливає на розлучення?

1. • Які бувають причини розлучення?

1. • Як написати позов про розлучення?

1. • Що вирішує суд у справі про розлучення?

Хоча розлучення також стосується й інших людей, ви повинні пам’ятати, що найважливіше – це те, що відчуваєте ви! Коли на карту поставлено ваше щастя, думки та коментарі інших людей не мають значення. Якщо батьки не щасливі, не будуть щасливі і їхні діти.

Якщо ваш шлюб наближається до завершення та ваші сумніви суто юридичні, ця стаття допоможе вам їх розвіяти. Якщо недостатньо просто прочитати про це, зв’яжіться зі мною – я поясню, що робити, щоб розлучення пройшло легко і безболісно.

Коли суд виносить рішення про розлучення

Якщо між подружжям стався повний і безповоротний розрив подружнього життя, суд постановляє розірвати шлюб. Що означають ці поняття? Подружнє життя не має законодавчого визначення, але передбачається, що воно створюється через наступні зв’язки:

• • емоційний, який складається з любові, дружби, взаємоповаги, розуміння та підтримки,

• • фізичний, який складається з інтимних стосунків подружжя,

• • господарчий, який включає спільний бюджет, спільні рішення щодо його призначення, спільне житло та задоволення потреб сім’ї.

Якщо у вашому шлюбі немає позитивних емоцій, фізичного контакту, і кожен з вас сам розпоряджається своїми фінансами, ваш шлюб, швидше за все, повністю розпався. Якщо такий стан речей триває досить давно (залежно від тривалості шлюбу), то можна вважати, що розпад подружнього життя також є тривалим. Тоді розлучення, якщо ви цього хочете, не за горами.

Однак ви повинні знати, що попри повний і безповоротний розпад подружнього життя, розірвання шлюбу не допускається, якщо це зашкодить благополуччю ваших спільних неповнолітніх дітей. Іншими словами, якщо діти не досягли повноліття і розлучення може вплинути на них дуже погано, суд може відмовити в розлученні. Кожну справу про розлучення суд перевіряє під кутом того, чи не вплине розлучення негативно на благополуччя дитини.

Суд не прийме рішення про розірвання шлюбу також в тому разі, якщо воно суперечить принципам соціального співіснування або якщо цього вимагає той з подружжя, хто виключно винен у розриві подружнього життя. В останньому випадку розірвання шлюбу буде можливим за умови згоди невинного члена подружжя на розлучення. Розірвання шлюбу також буде можливим, якщо відсутність згоди невинного члена подружжя не має обґрунтування.

Розлучення і зрада

Зрада – одна з найпоширеніших причин розлучень. Однак подружня зрада не призводить до автоматичного оголошення судом розлучення. Це станеться тільки в тому разі, якщо зрада призведе до остаточного і повного розпаду подружнього життя. Адже скривджений чоловік або дружина завжди може пробачити зраду і спробувати виправити те, що було зіпсовано. Однак, якщо час не заліковує рани і перспектива щасливого спільного життя стає все більш віддаленою, розлучення може стати необхідним.

Хоча подружня зрада не призводить автоматично до розлучення, вона має велике значення в контексті провини за розпад шлюбу. Найчастіше виключним винуватцем розриву є сторона, яка зрадила. Але якщо інший член подружжя сприяв розриву, хоч і в незначній мірі, відповідальність будуть нести обидва.

Розлучення з вини чоловіка або дружини

При оголошенні про розірвання шлюбу суд також вирішує, чи винен один з подружжя у розриві шлюбу, і хто саме. Якщо ваш чоловік або дружина зрадили вам або знехтували вами настільки, що спричинили розпад вашого шлюбу, він чи вона будуть нести повну відповідальність за цей розпад.

Провина не завжди є результатом зради. Вона може бути наслідком, наприклад, відсутності інтересу, залежності, вчинення злочинів або частої брехні. Якщо, звісно, ці події не призведуть до віддалення членів подружжя один від одного і розпаду шлюбу, тобто остаточного і повного розриву подружнього життя.

За спільним клопотанням подружжя суд утримується від розгляду питання про винуватість. У цьому випадку наслідки будуть такими, ніби жоден з подружжя не винен. Тому, якщо ви подасте позов про розлучення без визначення вини, суд не буде розслідувати, хто став причиною розриву шлюбу. Він лише перевірить, чи справді ці зв’язки припинилися.

Яке значення має почуття провини для розпаду шлюбу і до яких наслідків воно призводить? Встановлення односторонньої вини є моральною перемогою невинного члена подружжя. Однак з юридичної точки зору провина має значення лише в контексті аліментів між членами подружжя. Проте це не впливає на аліменти, батьківські повноваження чи спосіб поділу майна подружжя.

Аліменти при розлученні

У справі про розірвання шлюбу суд розв’язує питання про стягнення аліментів, належних неповнолітнім дітям сторін, а також, можливо, про аліменти, належні членам подружжя. Якщо діти народжені від шлюбу і на час процесу розлучення залишаються неповнолітніми, необхідно прийняти рішення про розмір аліментів, на які вони мають право.

У кожному конкретному випадку розмір аліментів залежить від обґрунтованих потреб особи, яка має право на аліменти, та від спроможності особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти. Тому суд враховує насамперед те, скільки міг би заробити платник аліментів, якби повною мірою використовував свої можливості. Звичайно, він також враховує фактичний стан його фінансів.

З іншого боку, суд вивчає потреби особи, яка має право на аліменти, що передусім включають вік, стан здоров’я, освіту та спосіб життя. Тут також, хоча лише периферійно, суд бере до уваги фактичний фінансовий стан особи, яка має право на аліменти.

Є ще одне правило. Виконання аліментного обов’язку щодо дитини, яка ще не в змозі утримувати себе, може залежати, повністю або частково, від особистих зусиль одного з батьків щодо утримання або виховання особи, яка має право на аліменти. У такому разі аліменти другого з батьків полягають у повному або частковому покритті витрат на утримання або виховання дитини, яка має право на аліменти. Іншими словами, якщо один з батьків виховує та доглядає за дитиною, то обов’язки другого з батьків передусім фінансові – ця особа повинна сплачувати аліменти.

Аліменти та вина за розпад подружнього життя

При розлученні подружжя також може вимагати один від одного аліменти. Однак в цьому контексті має значення провина в розриві шлюбу. Проте принципи визначення розміру аліментів такі ж, як і для визначення розміру аліментів, належних неповнолітнім дітям сторін. Очевидно, що обставини, що визначають присудження аліментів, різні.

Якщо один із подружжя визнаний одноосібним винуватцем розірвання шлюбу, другий із подружжя може вимагати від нього аліменти, доводячи лише те, що його матеріальне становище внаслідок розірвання шлюбу значно погіршилося. Він не повинен доводити, що його рівень матеріального забезпечення недостатній.

У будь-якому іншому разі (тобто, коли жоден із подружжя не визнаний винним у розриві шлюбу, коли обидва визнані винними в розриві шлюбу або коли суд не вирішує, хто винен у розриві шлюбу), той з подружжя, хто вимагає аліменти, повинен довести, що через розлучення його рівень матеріального забезпечення недостатній.

Недостатнє забезпечення, у свою чергу, – це відсутність ресурсів, які б дозволили забезпечити належні умови життя, що відповідають виправданим потребам (наприклад, віку та стану здоров’я), попри те, що було використано всі можливості. Крім того, аліменти також покликані вирівняти рівень життя обох з подружжя.

Зобов’язання щодо матеріального забезпечення розлученого члена подружжя припиняється, якщо ця особа вступає в новий шлюб. Якщо за спільним клопотанням сторін суд утримався від винесення рішення про вину в розриві шлюбу та якщо шлюб було розірвано з визначенням, що жодна зі сторін не несе відповідальності за розрив шлюбу, аліментний обов’язок також закінчується через п’ять років з дати розірвання шлюбу, якщо тільки за виняткових обставин суд на прохання особи, яка має право на аліменти, не продовжить цей п’ятирічний період.

Розлучення та поділ майна

Поділ майна подружжя можливий у справі про розірвання шлюбу, якщо це не спричиняє затримку розлучного процесу. Практично поділ майна можливий лише за умови одностайної згоди подружжя щодо цього поділу.

Якщо подружжю вдасться дійти згоди з цього питання, то в позов про розірвання шлюбу слід включити прохання про поділ майна. Додатком до позову має бути письмова угода, в якій буде вказано, що входить до майна. Ключова частина угоди, у свою чергу, повинна містити послідовну заяву про те, як буде розділено майно. Суть полягає в тому, щоб вказати, що буде належати кожному з подружжя, і визначити будь-які виплати чи доплати.

Якщо поділ майна подружжя не відбудеться у справі про розірвання шлюбу, необхідно порушити іншу справу – після того, як рішення про розірвання шлюбу набуває чинності. Ця справа передається до районного суду за місцем знаходження спільного майна. У цьому провадженні суд вирішує лише взаємні вимоги подружжя щодо спільного майна. Він присуджує окремі активи як виключну власність подружжю та приймає рішення про можливі виплати та доплати або приймає рішення про їх продаж і розподіл отриманої суми.

Куди подати на розлучення

Зверніть увагу, що для розлучення необхідно подати позов про розірвання шлюбу, а не заяву. Заяви до суду подаються в інших видах судочинства. І хоча суд, ймовірно, визнає заяву про розірвання шлюбу позовом, правильним позначенням листа є позов про розірвання шлюбу.

Позов про розірвання шлюбу подається до суду, в окрузі якого було останнє місце проживання подружжя, якщо хоча б один з них досі має місце проживання або перебування в цьому окрузі. За відсутності такої підстави компетентним є лише суд за місцем проживання відповідача, а якщо й ця підстава відсутня – суд за місцем проживання позивача.

Однак слід пам’ятати, що якщо відповідач проживає за кордоном, польський суд може взагалі не мати юрисдикції розглядати справу про розлучення. Якщо позивач також проживає за кордоном, то польський суд відмовить у позові. Він не матиме юрисдикції вирішувати справу. Т.зв. національна юрисдикція у справах про розлучення означає, що справу про розлучення може розглядати польський суд. Вона залежить, серед іншого, від того, де проживає або перебуває подружжя. Якщо подружжя живе у Польщі, то проблем немає. Якщо за кордоном – є кілька способів розв’язати цю проблему і розлучитися в Польщі.

Що писати в позові про розлучення?

У позові повинні бути чітко ідентифіковані позивач і відповідач, а також адреси для кореспонденції. У заявній частині має бути прохання про розірвання шлюбу (разом із зазначенням того, чи вимагається вирок щодо винуватості). Якщо від шлюбу є неповнолітні діти, додається заява про прийняття рішення щодо батьківських повноважень та вказівка про порядок врегулювання контактів між батьками та дитиною. Очевидно, що дитина зможе проживати постійно лише з одним із батьків. Другий з батьків матиме право спілкуватися з дитиною. Крім того, слід запропонувати розмір аліментів, які повинен виплачувати той член подружжя, з яким дитина не проживатиме.

Якщо ви проживаєте у спільній квартирі чи будинку, то також слід вказати це та зазначити, як суд має «розділити» помешкання. Потрібно лише вказати, хто буде займати конкретні кімнати та які частини квартири будуть спільними (наприклад, ванна кімната чи кухня). Тут зовсім не йдеться про поділ квартири та передачу її у власність одному з подружжя. Йдеться лише про визначення способу користування квартирою протягом періоду спільного проживання після розірвання шлюбу.

У позов також можна включити вимогу про стягнення аліментів для себе та вимогу про поділ спільного майна, якщо на такий поділ є згода лише другого з подружжя. Однак вони не є обов’язковими. Ви також можете вимагати аліменти або поділ майна в окремому провадженні.

До позову про розірвання шлюбу додається скорочене свідоцтво про шлюб, а за наявності від шлюбу неповнолітніх дітей – їхні скорочені свідоцтва про народження. Комплект документів подається до суду у двох примірниках – по одному для суду та відповідача. Третій комплект документів ви залишаєте собі.

Якщо у вас є проблеми з написанням позову про розлучення, ви з чоловіком (дружиною) живете за кордоном і все одно хочете розлучитися в Польщі, зв’яжіться зі мною. Вихід з вашої ситуації точно є.

Скільки коштує розлучення?

Скільки коштує розлучення? Існує саркастичний вислів про те, що це дорого, оскільки розлучення неоціненне. Але чесно кажучи, розлучення не є ані дорогим, ані неоціненним. Судовий збір за позов про розірвання шлюбу становить 600 злотих. Сплачується в касі суду або на його банківський рахунок. Квитанцію додається до позову.

Суд повертає половину плати за позов про розірвання шлюбу у разі розірвання шлюбу за спільним клопотанням сторін, без винесення вироку про вину. Однак в інших випадках оплата залежить від рішення. Якщо суд погодиться з аргументами, викладеними в позовній заяві, і рішення про розірвання шлюбу не було прийнято за спільним клопотанням сторін без винесення вироку про вину, чоловік або дружина відповідача повертає суму збору позивачу. Тут діє основний принцип судових витрат – їх покриває сторона, яка програла. Якщо ж суд не погоджується з аргументами позову та відмовляє в позові, програла особа, яка подала позов. У такому випадку збір за подання пропадає.

Яка вартість послуг адвоката у справі щодо розлучення?

Відповідно до чинних норм, мінімальний гонорар адвоката при розлученні становить 720 злотих, а якщо провадження об’єднується з постановою суду про вину в розриві шлюбу – 1080 злотих. Це початкові ставки, які збільшуються залежно від того, скільки питань розглядається у справі про розлучення. Якщо під час розлучення йде боротьба за батьківські повноваження, встановлення сприятливих умов для спілкування з дитиною чи розмір аліментів, то витрати будуть більшими.

Однак інвестувати в адвоката варто. Така інвестиція часто виявляється економією. Справа не тільки в нервах і витраченому часі. Йдеться про досягнення справедливого рішення. Зрештою, це стосується вашого життя.

І насамкінець ще дві хороші новини. По-перше, гонорар адвоката може бути стягнуто з опонента за правилами, дуже схожими на ті, що стосуються відшкодування судового збору. По-друге, коли і як відбудуться розрахунки, залежить тільки від вас і вашого адвоката.

Немає безвихідних ситуацій. Тим більше якщо йдеться про гроші. Якщо у вас є сумніви щодо того, чи можете ви дозволити собі розлучення, просто запитайте. Я з радістю розповім, як мінімізувати витрати.

Шлюборозлучний процес

У справі про розірвання шлюбу суд проводить заходи, спрямовані на встановлення фактичних обставин шлюбу. Він розглядає перебіг шлюбу та причини його розпаду. Перевіряє, чи не буде під загрозою благополуччя дитини і чи будуть аліменти достатніми. З цією метою суд може, наприклад:

• • допитувати членів подружжя,
  • заслуховувати свідків, викликаних подружжям,

• • аналізувати документи, подані сторонами,

• • просити відповідні органи висловити свою думку, якщо це необхідно (наприклад, просить відповідні установи провести обстеження дитини та перевірити, як розлучення вплине на благополуччя дитини);

Які питання можна врегулювати під час розлучення?

Рішення про розірвання шлюбу покликане врегулювати всі сімейні (а в окремих випадках і майнові) відносини між членами подружжя. Укладання відповідних заяв дозволить комплексно врегулювати відносини, що виникають зі шлюбу. На додаток до заяви про розірвання шлюбу (разом із можливим вироком про винуватість у розриві подружнього життя), ви можете – а в деяких випадках навіть повинні – подати відповідні заяви для розв’язання питань, що стосуються:

• • батьківських прав щодо спільної неповнолітньої дитини обох з подружжя,

• • контактів батьків з дитиною,

• • аліментів на неповнолітніх дітей,

• • аліментів, належних одному з подружжя від іншого,

• • користування спільною квартирою чи будинком протягом періоду проживання в ній обох членів подружжя,
  • поділу майна подружжя (за наявності вищезазначених умов);

Розлучення – а що далі?

Результатом шлюбу є спорідненість між подружжям і родичами другого члена подружжя. Це не закінчується з розлученням – спорідненість триває, попри припинення шлюбу. Спорідненість має наслідки у сфері сімейного та спадкового права, а також процесуальні наслідки в судовому та адміністративному судочинстві (може бути, наприклад, підставою для відмови від давання показань або підставою для відводу судді). Про це варто пам’ятати.

Є й інші наслідки розлучення. Наприклад, можна без проблем вступити в новий шлюб. У день розірвання шлюбу подружжя припиняється спадкування після смерті одне одного. Тоді також майно перестає бути спільним – будь-яке придбане майно є особистою, а не спільною власністю.  Врешті-решт, після розлучення ви можете почати нове щасливе життя.

Підсумки

Перефразовуючи класика – коли доля закриває двері, вона відкриває вікно. І справді немає такого зла, яке не могло б обернутися добром. Хвилина стресу в суді може позбавити вас місяців чи років стресу вдома. Закон у цьому випадку не є перешкодою. Це єдиний спосіб розв’язати проблему.

Практика підтверджує наведені вище висновки. Це підтверджують клієнти, яким я встиг допомогти з процесом розлучення. Якщо ви хочете знати, чи можу я допомогти вам – просто запитайте. Це нічого не коштує, а ось розлучення може стати інвестицією.